Читать книгу Секрет дому на озері онлайн | страница 25

Я дивлюся крізь вітрове скло. Небо – сіре та свинцеве. Будинок освітлюють промені вечірнього сонця, через що він навіть ненадовго здається мені красивим. Я вперше помічаю димарі – три високі цегляні прямокутники, що стримлять до неба, і ліпнину довкола вікон. Він нагадує мені малюнки, які я робила у початковій школі. Вчителька попросила нас намалювати наші будинки, а я вдала, ніби мешкаю у якомусь величезному маєткові із колонами та павичами в саду. Я пам’ятаю вираз обличчя моєї вчительки, коли я передала їй малюнок… То було обличчя спантеличеної людини, яка намагалася порівняти нашу сучасну квартиру на першому поверсі, у якій, як вона точно знала, ми мешкаємо, із розкішним палацом, який я створила на папері. Я застигаю на якусь мить, мій ніс уловлює запахи крейди та олівцевої стружки… а потім небо раптом зсувається, світло тьмяніє, і я повертаюся з думок на грішну землю.

– Ну ж бо, Джо, – кажу я, відстібаючи пасок безпеки. – Ходімо щось поїмо.

Він нерухомо сидить у своєму кріслі, дивиться просто перед собою.

– Джо?

Він не відповідає. Мені зводить живіт від недобрих передчуттів. Я б воліла, аби він краще кричав, горлав та волав, аніж мовчки застиг на місці, як оце зараз.

Я виходжу з машини та відчиняю задні дверцята. Він не рухається.

– Усе гаразд, маленький, – шепочу я, нахиляючись, щоби розстібнути йому пасок. – Я знаю, що ти втомився. Матуся зараз приготує щось смачненького, і ми поїмо…

Раптом нізвідки мені прилітає удар в обличчя. Я подаюся назад, закриваючи долонею щоку. Джо так само дивиться перед собою, його крихітні ручки стиснуті у кулаки. Моє обличчя палає.

– Джо, – кажу я, намагаючись звучати спокійно та врівноважено, – матусю б’ють лише неслухняні хлопчики, але я знаю, що ти дуже втомився та зголоднів. Ходімо краще зі мною – щось перекусимо?

Я простягаю йому свою руку. Вона тремтить. Чого я так боюся? Це ж просто трирічний хлопчик. Мій хлопчик. Але ситуація, у якій я опинилася, ці тривога та страх, та ще й це задуп’я, до якого я нас обох затягнула, показують все у зловісному світлі. Навіть Джо. Людину, яку я люблю найбільше в цьому світі.


Представленный фрагмент книги размещен по согласованию с распространителем легального контента ООО "ЛитРес" (не более 15% исходного текста). Если вы считаете, что размещение материала нарушает ваши или чьи-либо права, то сообщите нам об этом.