Читать книгу Секрет дому на озері онлайн | страница 20

Я ходжу крамницею, набираючи у кошик засіб для миття, губки та мішки для сміття. Я беру більше, ніж мені потрібно, але мене заспокоює вигляд знайомих предметів. На якусь мить я забуваю про будинок і зосереджуюся на тому, щоби бути звичайною мамою.

Коли я доходжу нарешті до каси, жінка згортає свою газету та відкладає її. Вона не говорить ані слова – і за це я їй особливо вдячна – просто сканує покупки та кладе їх до пакетів. Поки вона це робить, я переглядаю заголовки газет. Досі нічого.

Але зрозуміло, що це – питання часу. Моє серце починає панічно калатати. Я мушу негайно забиратися з цього села. Він може бути де завгодно. Він може перебувати зовсім поруч.

– З вас 22,80, люба моя.

Я дивлюся на жінку. Її акцент – м’який і теплий, і на якусь мить мені хочеться розповісти їй про все, що трапилося, попросити в неї допомоги, попросити, аби вона прихистила нас із Джо у своєму милому, затишному будинку та пригостила гарячим чаєм із тостами. Натомість я відвертаюсь для того, щоб зібрати десятифунтові банкноти, що випали із мого гаманця на касу, як ті рибки з передбаченнями – з коробки різдвяного печива.

Я даю жінці три банкноти та, поки чекаю решту, обертаюся перевірити, як там Джо. Але його немає.

– Джо? – кличу я. – Джо! Ти де?

– Усе добре, люба моя? – чую я в себе за спиною голос касирки, коли кидаюся у прохід із напоями, викрикуючи ім’я свого сина.

– Джо! Де ти, маленький?

Я дістаюся третього та останнього проходу – але його і сліду тут немає. Я відчуваю, як приміщення стрімко зменшується у розмірах, у мене підкошуються ноги. Не може цього бути.

– Когось загубили? – лунає голос.

Я зводжу погляд і бачу того чолов’ягу, який намагався заговорити зі мною біля паба. Він посміхається мені.

– Мого маленького хлопчика, – кажу я, кидаючись до нього. – Він утік від мене, а я…

– Та ось же він, – каже чоловік, показуючи на двері.

Біля дверей стоїть переляканий Джо.

– О, дякувати Богу! – кажу я, підбігаючи до нього. – Джо! Ти неслухняний хлопчик. Ти не повинен нікуди втікати!

Я намагаюся зібрати думки докупи та повертаюся до каси.