Читать книгу Секрет дому на озері онлайн | страница 26

І я стою так якусь хвилинку, а потім у відчаї зважуюся на найгіршу брехню, яку тільки можна уявити.

– Джо, якщо ти підеш зі мною всередину, то обіцяю, що ми підемо побачитися із татом.

Щойно він чує це слово, його голова повертається у мій бік. Вираз надії на його крихітному обличчі розбиває моє серце, але вибору в мене немає. Я повинна витягнути його із машини. А зі своєю обіцянкою я розберуся пізніше.

– Тато, – каже він, простягаючи до мене руки. – Ідемо шукати татка.

Я не відповідаю, просто нахиляюся та підіймаю його з сидіння, подумки проклинаючи себе.

– Матусі потрібно дістати речі з багажника, і тоді ми підемо дивитися красивий будинок, – кажу я, ставлячи його на траву та беручи за руку. – Це буде така весела пригода!

Я чую, як він бурмоче щось про «тата», відчиняю багажник та дістаю пакети з покупками та наші речі. У кутку багажника помічаю татів старий набір інструментів. Батько був твердо переконаний, що треба бути готовим до кожної випадковості. На відміну від мене. Я дотягуюся до нього та беру під пахву. «Дякую, тату», – шепочу я, хоча чудово знаю, що, якби він був тут, сама лише думка про те, що я збираюся скористатися його інструментами, здалася б йому смішною.

Я зачиняю багажник, потім беру в обидві руки пакети.

– Так, Джо, – кажу я, і мій голос звучить неприродньо енергійно. – Ходи з матусею. На нас чекають справжні пригоди!

Коли ми наближаємося до будинку, я чую позаду себе кроки його маленьких ніжок, і на мить мені навіть здається, що, можливо, усе може бути добре. Але коли ми підходимо до дверей і я відкладаю пакунки, дістаючи із кишені ліхтарика, тривога повертається.

Відчиняю двері, заношу пакети до передпокою. Потім, узявши Джо за руку, вмикаю ліхтар і веду його за собою темними коридорами.

– А де тато? – питає він, і голос його відлунює порожніми кімнатами. – Ти ж казала, що тато тут.

Не відповідаю. Просто йду, тримаючи перед собою ліхтарик. Він відкидає на стіни покручені чорні тіні. Смердить іще гірше, ніж раніше. Я намагаюся не думати про клітки та череп.


Представленный фрагмент книги размещен по согласованию с распространителем легального контента ООО "ЛитРес" (не более 15% исходного текста). Если вы считаете, что размещение материала нарушает ваши или чьи-либо права, то сообщите нам об этом.