Читать книгу Секрет дому на озері онлайн | страница 29

Джо дивиться на полум’я зачарованими втомленими очима.

– Ось так, – кажу я, беручи пакети, які залишила в передпокої, – зараз поглянемо, що тут у нас є.

Ми настільки голодні та втомлені, що з’їдаємо аж по дві сосиски в тісті (хоча Джо просто з’їдає сосиску, віддаючи мені хліб), величезний пакет чіпсів та два батончики з мюслі. Очі Джо самі собою починають заплющуватися. Доведеться вкладати його спати. Я міркую, де б нам лягти. Десь у будинку повинні бути також і спальні, але я не збираюся ходити й шукати їх у такій темряві. Подальше дослідження нетрів будинку може зачекати до ранку.

Натомість я знімаю з канапи решту подушок і розкладаю їх на підлозі. Потім знімаю з крісла важкі ковдри й приношу їх туди, де лежить Джо. Ковдри пахнуть сирістю, але вони принаймні теплі. А решта зараз не має значення. Джо заснув. Я переношу його на складені рядочком подушки та загортаю в одну із ковдр.

Потім, задувши свічки, я загортаюся в іншу ковдру та лягаю на підлозі поруч із Джо, поклавши руку йому на груди. Ми обидва лежимо у своїх зимових куртках, але навіть під ковдрами страшенно мерзнемо. Я намагаюся не звертати уваги на звуки, що долинають з-за вікна, верески та крики диких тварин, вітер, що гуляє по вікнах. Натомість намагаюся зосередитися на тихому диханні. Джо, на тому, як під моєю долонею б’ється його серце. І, намагаючись заблокувати цей найбільший страх – страх невідомості, – я починаю раптом думати про страх інший, про монстра, від якого я втікаю. «Будь ласка, нехай усе буде добре, – шепочу я собі, – будь ласка, хай ми будемо в безпеці». Але коли я заплющую очі, то все, що я бачу, – це його обличчя.

Я це зробила! Сьогодні я нарешті перейшла на наступний рівень своєї підготовки. Серж подарував мені новий комплект дуже гарної уніформи зі значком на рукаві та сказав, що від цього дня я можу називати себе «Солдатом № 1».

Це таке неймовірне відчуття – витримати випробування, але, Боже мій, яке ж воно було важке! Можна сказати, що ні з чим важчим мені у своєму житті мати справу ще не доводилося.