Читать книгу Секрет дому на озері онлайн | страница 32
– Що ми робимо, Серже?
Я чудово знала, що він не відповість. Ні, тільки не тоді, коли в нього на обличчі такий вираз. Він щось бурмотів собі під носа про смерть і кістки. Він це повторював знову і знову. Смерть і кістки. Ото й усе. Смерть і кістки. Я хотіла, аби він припинив, аби він зосередився на виконанні нашої місії. Він же був такий щасливий учора, весь у передчутті. Але минулого вечора, проходячи повз його кімнату перед сном, я побачила, що він читає ту саму книгу із красивими закарлючками. Після того як він її почитає, завжди в кепському настрої, та й поводиться дуже дивно, а зараз ще й почав знову бурмотіти собі під носа. Але я не наважувалася промовити ані слова – ні, тільки не тоді, коли він такий. Я просто сиділа, тримаючись за борт човна, і дивилася, як ми пливемо до середини озера.
Нарешті він відпустив весла, і я звела на нього погляд. За мить я відчула його руки на моїй шиї. Я спробувала закричати, але голос застряг у горлянці. Намагалася розірвати його хватку, але він був значно сильніший за мене. Аж раптом Серж підняв мене і кинув у воду.
Я спробувала схопитися за борт човна, але він далі відштовхував мене. Тоді я пішла під воду. Я билася руками та ногами, поки голова моя не з’явилася з-над води, але одразу занурилася назад. Я тонула. Це було очевидно. Але чому Серж мені не допомагав?
– Будь ласка, Серже! – благала я, плюючись та захлинаючись водою. – Будь ласка!
Але він не відповідав – лише сидів у човні та дивився на мене, поки я борсалася, намагаючись не піти на дно. Потім він раптом простягнув до мене руки. Я потягнулася до нього, аби він мене витягнув, але він натомість схопив мене за комір та занурив під воду. За кілька секунд він знову дозволив моїй голові з’явитися над хвилями. Він повторював це знову, знову і знову. Я не могла навіть вдихнути. Клянуся, я вже розпрощалася із життям, бо не могла ані кричати, ані благати його зупинитися – щоразу, як тільки я виринала з-під води, він повертав мене під воду. Не знаю, як довго це тривало, але тоді, коли я вже думала, що зараз віддам кінці, він несподівано зупинився.