Читать книгу Секрет дому на озері онлайн | страница 13

– Я… влучила в неї? – запитала я.

Серж пригнувся над місцем, де впала тварина, але її тіло закривала від мене його довга вовняна шинель.

– Серже? Я влучила?

Він обернувся – і серце моє впало у п’яти. Я впізнала цей вираз у його очах. Розчарування.

Він похитав головою.

– Ти вистрілила їй у ноги, – сказав він. – Її паралізувало, але вона досі жива.

– Вона не може бути живою! – закричала я.

Це було неможливо. Я ж дотримувала всіх вказівок Сержа.

– Нічого страшного, – сказав він.

Він промовив це якомога лагіднішим голосом, бо чудово бачив, як я засмутилася.

– Це був твій перший раз. Тут потрібен досвід.

– І що ми з нею зробимо? – поцікавилася я.

– Треба позбавити її страждань, – сказав він. – Вона не виживе із такими ранами.

– Що ж, – сказала я. – Роби те, що маєш робити.

У відповідь Серж подивився на мене і похитав головою. На його обличчі знову з’явився похмурий вираз.

– Ні, – заперечив він. – Це – твоє вбивство. Добити її повинна ти.

Звісно, я перелякалася, але потім я подумала про самотній місяць у безкрайньому нічному небі, подумала про Сержа, який ішов пустелею без сну, потім на якусь мить згадала про маму, яка померла в пустелі, та лисицю із бурштиновими очима, але цих двох останніх я швидко прогнала зі своїх думок. Тоді я нахилилася і звернула їй шию – так Серж робить із курчатами, яких ми тримаємо в саду.

Коли все скінчилося, ми мовчки повернулися до будинку. Мої руки були в крові, а повітря навколо нас пахло м’ясом та металом. Підійшовши до дверей, Серж погладив мене по плечу і сказав, що я трималася молодцем.

Того вечора ми приготували кролика. Серж сказав, що це мій святковий бенкет. Він налив нам свого домашнього пива, а потім підняв свою склянку та виголосив тост:

– За здобич переможця!

Серж каже, що м’яса поїсти нам вистачить на п’ять разів. А потім кістки підуть на суповий набір, з якого ми приготуємо обід ще разів зо п’ять.

«Ті, хто виживає» – так називає нас Серж. Ми вдвох самотньо живемо за містом, кидаємо виклик світу й перемагаємо. І сьогодні, принісши додому цього кролика, я почувалася переможцем. Я можу пишатися собою – і Серж також.