Читать книгу Мій хід. Вибране онлайн | страница 2
- Пестливий промінь
- сонячний лоскоче
- мене крізь сон,
- вдивляючись в вікно.
- А я не хочу
- виринати з ночі:
- я не допив
- до дна її вино…
- Його смаку
- не встиг розкуштувати.
- Легких думок
- вколисує плиття.
- Години б дві
- іще розкошувати…
- Прошу – таку
- дрібничку від життя.
- У сну шпарину
- прослизаю хутко.
- Та ні: пустунчик
- в очі – блись а блись…
- То зайченятко
- сонячнеє прудко
- скидає ковдру
- з мене, сміючись.
ВЕСНЯНЕ МІСТО
- Хвилі сонця полонили місто.
- Синє-синє небо в вишині.
- Форми світу геніальним змістом
- сповнив квітень, відданий весні.
- Мружить місто пелюсткові вії.
- Злива квітів площами пливе.
- Світ плекає заповітні мрії,
- геніальним задумом живе.
ВІРШ ВИПУСКНИКІВ
- Мов червнем наворожено —
- такий святковий квіт!..
- Батьків, гостей запрошено
- на проводи у світ.
- Що мріяно і снилося
- в роки шкільні всякчас —
- в цей день святий здійснилося.
- Бал випускний у нас!
- Мелодії хвилюються —
- як парус на вітрах.
- Майбутнє нам малюється
- у світлих кольорах.
- Дорогами великими
- удосвіта підем
- під зорями столикими —
- усяк свою знайдем.
ЮНИМ
- Сонця каруселі,
- ранки золоті…
- Всі ви ще веселі,
- всі ви молоді.
- Можете співати
- запальний мотив.
- Вам ще відкривати
- незліченно див.
- Марно ворожити —
- перед вами світ.
- Жити вам і жити
- ще десятки літ.
- Добре – ваші очі
- мало бачать зла,
- не пізнали вовчі
- світу ще діла…
- Дух – оптимістичний.
- Серце не обпік
- долі страх містичний.
- Лих нема опік.
- Хай би провидіння
- вас уберегло,
- вільно й безтурботно
- вам завжди було, —
- щоб були веселі,
- мали у житті
- сонця каруселі,
- ранки золоті…
СЛОВО МАЙСТРА
- Літературна зустріч —
- оце дієва річ…
- По кроку майстер слова
- йде читачам навстріч
- і заволодіває
- думками і єством.
- Лишаються у серці
- його слова… не двом…
- Розбурхана уява.
- Плетіння чудасій.
- Коли ще майстер слова
- у величі усій…
- Тож тихо так у залі —
- що чути кровоток,
- і як планета робить
- у Всесвіті виток…
ЗАКАРПАТТЮ ВКОТРЕ
- Словами злітаю до зір висоти —
- осанну Карпатам співаю.
- Землі мені кращої, ні, не знайти,
- бо кращої вже не буває.
- Тут зелені море, живої води,
- пташва – як із раю, і квіти…
- Стань богу завгодно на землю —
- сюди найперше зійде, порадіти.
- Тут хмари – на відстані кожна руки,
- приручені – линуть світила.
- Тут вітер свободи гуляє віки.
- Земля нас оця похрестила.
- Тут бриз волошковий, палаючий мак,
- і срібні нарциси в долині…
- Як неба з землею – і наші всі так
- з Карпатами долі віднині.
ЯБЛУЧНИЙ ВІТЕР